Зло
Служив сержант, не на своїй посаді.
Точніше, не служив, а воював.
Не управляв у будь-якому ряді.
Підказував, як вижити, він знав.
Він направляв, з великим розумінням,
Бійців, які з пагонами не везли.
Давав напитись, де вже зсохлося коріння.
І рівними були мечі і жезли.
З років навали його звали Доктор Зло,
Але, із темного у нього, лише ніч.
Злим був для орків, для своїх-лише добро.
З такими козаками поставала Січ!
Завжди відходив він останнім,
Рятуючи братам життя.
Та ось, з гранат ворожих дощ,
Забрав його у небуття.
Так дивно це звучить напевно,
У душах побратимів мгла.
Немає з нами дяді Саши,
Нам всім не вистачає Зла…
