Коли гримить розкатами війна —
Її не прирівняти до негоди,
Клітини нервів випиті до дна,
А на кону поставлена свобода.

Один на всіх ущент розбитий шлях
Бронею танків, берцями піхоти,
Один на всіх в серця забитий цвях,
Програма задана лише на спротив.

До перемоги і по-іншому – ніяк.
Нема альтернативи: так, це тяжко,
Дурна імперія мов п’яний маніяк,
Все тягне й тягне пазурі хижацькі.

Лише рубати, бо пропадемо,
В руїнах міст, в концтаборі полону,
Єдиним битим шляхом ідемо,
Негода. Дощ від поту й сліз солоний.