Мама. Важко. Розгубився.
Сни тепер такі страшні.
Скільки ж Господу молився,
щоб кінець прийшов війні!

Якось пусто і незвично.
Мало радості в житті.
Склалось, певне, історично,
що живемо в боротьбі.

Мам, я вірю в перемогу!
Не боюся, що загину.
На душі не страх – тривога,
щоб не втратить побратима!

Це так боляче. Я плакав.
Часом, люди забувають.
Ось ти з другом ще балакав,
через день його ховають…

Мам, ти знаєш, я вернуся.
Там потрібен, я це знаю.
Буде край війні. Клянуся!
Хай нас скоро зустрічають.

Не залишусь, не вмовляй.
Ти дала і так багато.
Ти мене щодня чекай.
Подолаємо ми ката.

Мама. Важко. Розгубився.
Сни тепер такі страшні.
Тихо Богу помолився,
щоб кінець прийшов війні.

©  Юлія Гірдвіліс