Наш Мос – розсудливий й сміливий,
Витримував спонтанний стресо-крос.
Був кумом, братом, другом,
І змусив всіх близьких, лишитись літрів сльоз…
Всі пам’ятають друга,
З янгольскою посмішкою.
Але в очах – напруга,
Із фронтовими домішками.
Коли хтось потрапляв в халепу,
Лишаючись, на березі добра.
Допомагав, давав підказки,
Минаючи злиденного лайна.
Був компанійським та відвертим,
Але, коли розмова не пішла.
Він так недовго був упертим,
Йшов геть, усіх лишаючи тепла.
Із перших днів кровопролитть,
Став захищати Батьківщину.
Все менше бачився з близькими,
Все менше був біля родини…
Та, не зважаючи на досвід,
Не врахувавши жвавий хист.
Життя забрала хижа міна,
Яку залишив терорист.
Ми не побачились з тобою,
Мій друже – наймудріший Мос.
Це все. Тобі вклонюся,
Лишивши оберемок роз…
