Повітряна тривога як прокляття,
Під обстрілом згубилися молитви,
З останніх сил тримаємося, браття,
Щоб вижити й свободу захистити.
Жорстокий ворог рушить нам країну,
Летять ракети й інше залізяччя,
Чекає мати вісточки від сина,
І виплакані сльози мало значать.
Насіяно біди нам цілі гори
А танки топчуть у багнюці квіти,
Коли сусід на божевілля хворий,
Його потрібно назавжди спинити.
Почався ранок знову і тривоги,
В москві потворам вихідний і свято,
Про себе думають вони – царі і боги,
А нам своє робити: воювати.