Сьогодні знову…
Вже третій поспіль день ховаєм ми своїх…
Несила плакати, кричати, в розпач падати навзнак…
Нам доля залишає лише лють за кращих з нас…
Пишу в цей чат як вдячність що ви є….
Рима то піднесення… Ритм то наснага….
Цей вірш не вірш, а я не я…
І рима повз і ритм в хлам….
Лиш тінь людини й той що любить вас.
Що осягнула що це і навіщо.

Будь ласка. Не відповідайте.
Дякую.
Люблю вас.