Холоне чай в горнятку на столі.
Думкам мовчазно відкриває ґрати …
Морозно. Тільки спогади німі
Не дозволяють, вперто, замерзати.

Скучаю. Дуже.. І ще більш люблю.
Кохання знову розриває тишу
А невідомість додає жалю…
Ці почуття мене вже не залишать.

Ти світлом сонця й відблиском зорі
Для мене залишився і донині.
Ти – всі мої небесні ліхтарі!!!..
Зійшовся Всесвіт на одній людині..!

Коли ти в серці – світ дарує день!
Ти там також завжди з приходом ночі.
Не ображайся, серденько, лишень,
Бо відпускати я тебе не хочу.

Ти моє щастя, радість і печаль,
Мій пристрасно-невинний поцілунок…
Моя ти близькість.. І безмежна даль…
Мій вимолений в Бога подарунок.

Я сню. Я дихаю тобою.. і живу!..
Цим почуттям в душі нестерпно тісно.
.. Тобі дарую всю любов свою…
Хоч ми в житті зустрілися так пізно.

© Samanta Марія