Новий день. На плечі – втома.
Він підвівся, зброю взяв.
Далі участь невідома.
Та повернеться, сказав.

Йшов помалу до Собору.
В небі знову зло гримить.
Та не гляне навіть вгору,
серце рве, душа болить.
У важкій броні кремезний
увійшов у Божий Храм.
І в надії всій безмежній
тихо помолився сам.

Ком у горлі, щемно стало.
Під вагою карабіну
мовчки свічечку поставив
за рідненьку Україну…

©  Юлія Гірдвіліс